§ 9. Право на освіту. Закон України “Про освіту” від 23 травня 1991 року
Освіта – основа духовного, соціального, економічного, культурного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості, розвиток її талантів, виховання високих моральних якостей, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами.
Закон “Про освіту” складається із 7 розділів (61 стаття).
І. Загальні положення. Цей розділ визначає завдання законодавства про освіту, основні принципи освіти: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, які надаються державою.
У цьому розділі дається перелік органів державного управління освітою та їх повноваження, інші загальні засади освіти України.
ІІ. Система освіти. В Україні встановлюється єдина структура системи освіти, що включає дошкільне виховання, загальну середню освіту, професійну освіту, вищу освіту, післядипломну підготовку (стажування, клінічна ординатура тощо), аспірантуру, докторантуру, підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, позашкільне навчання і виховання; самоосвіту.
ІІІ. Учасники навчально-виховного процесу. Цей розділ визначає учасників навчально-виховного процесу. Ними можуть бути: вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти, докторанти, вихователі, вчителі, викладачі, методисти, навчально-допоміжний персонал; батьки або особи, що їх замінюють; представники підприємств, установ, організацій, які беруть участь у навчально-виховному процесі.
Визначено права, обов’язки, види соціально-матеріального забезпечення учасників навчально-виховного процесу.
ІV. Фінансово-господарська діяльність, матеріально-технічна база навчально-виховних закладів. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту, а також валютні асигнування на основну діяльність. Поряд з цим, виділено додаткові джерела фінансування: плата за надання додаткових освітніх послуг; кредити і позички банків; кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню. Матеріально-технічна база навчально-виховних закладів освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.
Житлова площа, збудована за рахунок власних коштів навчально-виховних закладів, не підлягає вилученню.
V. Міжнародне співробітництво. Навчально-виховні заклади мають право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв’язки з навчальними закладами зарубіжних країн, мають право на зовнішньо-економічну діяльність відповідно до законодавства та ін.
VІ. Міжнародні договори діють тоді, коли цими договорами встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законами України.
VІІ. Відповідальність за порушення законодавства про освіту несуть службові особи і громадяни, які допустили такі порушення, відповідно до законодавства України.