§ 8. Право громадян на свободу світогляду та віросповідання.
Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року
Кожному громадянину України гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати та змінювати релігії або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
В Україні усі правовідносини, пов’язані із свободою совісті та діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України, зокрема цим законом.
Закон складається із шести розділів (32 статті).
Завданнями цього закону є: гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права, забезпечення прав та інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії; визначення обов’язків держави щодо релігійних організацій; визначення обов’язків релігійних організацій перед державою і суспільством; подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії та церкви.
Закон регулює питання створення і діяльності різних релігійних організацій.
У розділі ІІІ йдеться про майновий стан релігійних організацій.
Крім цього, в законі закріплені права релігійних організацій та громадян, пов’язані зі свободою віросповідання, трудова діяльність у релігійних організаціях та на їх підприємствах.
За порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації службові особи і громадяни несуть відповідальність, встановлену законодавством України.