Прикінцеві та перехідні положення.

Published by Консультант on Вс, 03/29/2009 - 19:08

 

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2005 року за ви­нятками, встановленими пунктом 2 цього розділу.
Прикінцеві та перехідні положення вказують, яким чином регулюються відносини, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, визначається порядок дії адміністративних судів, порядок повідомлення про це громадськості Державною судо­вою адміністрацією тощо, а також роз'яснюються найважливі­ші моменти, що стосуються запровадження адміністративної юстиції.
Загальним правило є те, що КАС України застосовується до відповідних відносин, які виникли після набрання ним чиннос­ті з 1 вересня 2005 року. Винятки з цього правила встановлені щодо витрат на правову допомогу, порядку і розміру сплати су­дового збору. У вказаних випадках тією чи іншою мірою нор­мам Кодексу адміністративного судочинства надається зворот­на сила.
2. Положення цього Кодексу щодо звільнення особи від опла­ти правової допомоги та забезпечення надання правової допо­моги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову до­помогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Чинним законодавством України визначено категорії осіб, яким надається безоплатна правова допомога та порядок її на­дання. Це Закон України від 22 жовтня 1993 р. «Про статус ве­теранів війни і гарантії їх соціального захисту», Закон України від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, за­вданої громадянину незаконними діями органів дізнання, слід­ства, прокуратури і суду», Закон України від 19 червня 2003 р. «Про соціальні послуги». Таким чином, положення цього Ко­дексу стосовно звільнення відповідних осіб від оплати правової допомоги та забезпечення її надання набирають чинності з мо­менту набрання законної сили цими законами.
2-1. До 1 січня 2008 року повне фіксування судового засідан­ня за допомогою звукозаписувального технічного засобу здій­снюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. В усіх інших випадках хід судо­вого засідання фіксується у протоколі судового засідання, у якому зазначаються:
1)        рік, місяць, число і місце проведення судового засідання;
2)   час початку судового засідання;
3)         найменування адміністративного суду, який розглядає
справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового
засідання;
4)    справа, що розглядається, імена (найменування) сторін
та інших осіб, які беруть участь у справі;
5)    відомості про присутність осіб, які беруть участь у справі,
експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків або про їх відсут­ність, причини відсутності та про вручення їм повісток;
6)    відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які
беруть участь у справі, їхніх процесуальних прав та обов'язків;
7)    усі розпорядження головуючого та ухвали, постановлені
без виходу до нарадчої кімнати, а також відомості про проголо­шення ухвал, постановлених у нарадчій кімнаті;
8)    основний зміст заяв і клопотань сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, та ходу їх обговорення;
9)         основний зміст пояснень осіб, які беруть участь у справі, а
також показання свідків, усні роз'яснення та доповнення екс­пертами своїх висновків; усні роз'яснення спеціалістів;
10) подані в судовому засіданні докази, хід дослідження до­казів, а у разі, якщо докази не додаються до справи, — номер,
дата та зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості речових доказів;
11)           зміст судових дебатів;-
12)           відомості про проголошення постанови, ухвали за ре­зультатами розгляду справи та роз'яснення особам, які беруть
участь у справі, змісту постанови, ухвали, порядку і строку їх
оскарження, а також права та строк на ознайомлення з прото­колом судового засідання, подання на нього зауважень;
13)           час закінчення судового засідання у справі.
У протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні.
Протокол складається секретарем судового засідання. Про­токол повинен бути оформлений та підписаний головуючим і секретарем судового засідання не пізніше трьох днів з дня за­кінчення судового засідання. У разі необхідності строк для оформлення та підписання протоколу може бути продовжено головуючим, але не більше ніж на десять днів після закінчення судового засідання. Про підписання протоколу повідомляють­ся особи, які беруть участь у справі.
Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох днів після їх повідомлення про підписання протоколу або після закінчення строку на підписання протоколу подавати свої письмові заува­ження щодо неповноти або неправильності протоколу.
Головуючий розглядає зауваження до протоколу і в разі зго­ди з ними посвідчує їх правильність. У разі незгоди головуючо­го із поданими зауваженнями вони розглядаються судом з по­відомленням осіб, які брали участь у справі, про дату, час і міс­це проведення судового засідання.
Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх. У разі про­пуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду.
Зауваження повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх надходження до суду.
Зауваження приєднуються до справи, в тому числі, якщо їх не було розглянуто у зв'язку з вибуттям головуючого (розділ VII доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 2875-IV (2875-15) від 08.09.2005).
Доповнення до розділу VII цього Кодексу вносять зміни у главу IV розділу II, присвячену фіксуванню судового засідання технічними засобами. Відповідно до них обов'язкове повне фік­сування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відкладається до 1 січня 2008 року.
До цього моменту повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюєть­ся судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. В усіх інших випадках хід судового засі­дання фіксується у протоколі судового засідання. Таким чином, до 1 січня 2008 року основним документом, у якому фіксується хід судового засідання, є протокол судового засідання.
3. До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:
1)судовий збір при зверненні до адміністративного суду
сплачується у порядку, встановленому законодавством для
державного мита;
Пункт 3 п.п. 1 Перехідних положень відносить питання ви­значення порядку сплати і розмірів судового збору до чинного законодавства у цій сфері. Регулює ці відносини Закон України «Про державне мито». Згідно із статтею 1 названого Закону державним митом є грошовий збір, що справляється в судових та арбітражних органах, органах державного нотаріату, Мініс­терства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Державного патентного відомства України, міських, сільських та селищних рад народних депутатів та ін­ших органах, передбачених законодавством України, за вчи­нення ними окремих дій та видачу документів. Державне мито справляється, зокрема: 1) з позовних заяв, із заяв (скарг) у справах окремого провадження, що подаються до судів, з каса­ційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів.
2) розмір судового збору визначається відповідно до під­пункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів Укра­їни «Про державне мито» (7-93), крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.
Пунктом 3 п.п. 2 Перехідних положень встановлюється, що, відповідно до п.п. «б» статті 3 Декрету Кабінету Міністрів Укра­їни від 21 січня 1993 р. (в редакції від 23 червня 2005 р.) розмір судового збору із скарг (позовів) на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян дорівнює 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Винятком із правила, встановленого даною нормою, є п.п. З пункту 3 Перехідних положень.
Зазначений виняток полягає в тому, що розмір судового збо­ру щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів, від­повідно до п.п. З пункту 3 Перехідних положень, становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.
3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнен­ня грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.
Пунктом 3 п/п 3 встановлено розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів. Він становить один відсоток від розміру таких вимог, але не може перевищу­вати суму у 1700 гривень.
4. Окружний адміністративний суд починає свою діяль­ність після призначення (обрання) до його складу не менше трьох суддів і за наявності облаштованого приміщення.
Апеляційний адміністративний суд починає свою діяльність після призначення (обрання) до його складу не менше семи суддів і за наявності облаштованого приміщення, але не пізні­ше 1 вересня 2006 року.
Про початок діяльності кожного окружного та апеляційного адміністративних судів Державна судова адміністрація Украї­ни повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання (у редакції Закону України від 06.10.2005р.)
Пунктом 4 Перехідних положень встановлюється момент початку діяльності окружного адміністративного суду. Його умовами названо призначення (обрання) до його складу не мен­ше трьох суддів для окружного, та не менше семи суддів для апеляційного адміністративного суду і наявність облаштовано­го приміщення. Про початок діяльності кожного адміністративного суду має повідомити Державна судова адміністрація України через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання.
5. До початку діяльності окружних та апеляційних адміні­стративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні за­гальні суди за правилами Кодексу адміністративного судо­чинства України. У місцевих та апеляційних загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміністра­тивних справ.
Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих за­гальних судів у справах, що підсудні окружному адміністра­тивному суду, передаються цими судами до окружного адміні­стративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних загальних судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеля­ційне провадження у справі ще не відкрито.
Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними загальними судами до початку ді­яльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами (у редакції Закону України від 06.10.2005р.).
Пунктом 5 Перехідних положень встановлюється підсуд­ність адміністративних справ до початку діяльності місцевих (окружних) та апеляційних адміністративних судів. Зазнача­ється, що у такому випадку адміністративні справи, підсудні цим судам, вирішуються відповідно місцевими та апеляційни­ми загальними судами за правилами адміністративного судо­чинства. З цією метою у місцевих та апеляційних загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміні­стративних справ.
Після початку діяльності окружних та апеляційних адміні­стративних судів адміністративні справи передаються з місце­вих та апеляційних загальних судів у тому випадку, коли про­вадження по них ще не було відкрито. У протилежному випадку справи розглядаються загальними місцевими та апеляцій­ними судами.
6. До початку діяльності окружних та апеляційних адміні­стративних судів адміністративні справи, підвідомчі господар­ським судам відповідно до Господарського процесуального ко­дексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих госпо­дарських судів у справах, що підсудні окружному адміністра­тивному суду, передаються цими судами до окружного адміні­стративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.
Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до почат­ку діяльності відповідного адміністративного суду, розгляда­ються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першо­го цього пункту.
Перегляд судових рішень, зазначених в абзаці першому цьо­го пункту, за винятковими обставинами здійснюється за пра­вилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 6 Перехідних положень встановлюється підвідом­чість адміністративних справ, що розглядаються господар­ськими судами, до початку діяльності місцевих (окружних) та апеляційних адміністративних судів. Такі справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесу­ального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки КАС України не передбачає інше, підсудність та­ких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України. Так, відповідно до ст. 13 ГПК України визнача­ється підвідомчість адміністративних справ господарським су­дам. Так, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про визнання актів недійсними (ст. 13 ГПК України). Статтею 15 ГПК України визначається територіальна підсудність справ господарським судам: справи про визнання актів недійсними розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням відповідача.
Статтею 16 встановлено виключну підсудність справ, відпо­відно до якої справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк Укра­їни, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також спра­ви, матеріали яких містять державну таємницю, розглядають­ся господарським судом міста Києва.
Касаційний перегляд рішень за справами, розглянутими місцевими та апеляційними господарськими судами, здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Після початку діяльності окружних та апеляційних адміні­стративних судів адміністративні позови, подані до відповід­них місцевих та апеляційних господарських судів у справах, що підсудні адміністративним судам, передаються цими суда­ми відповідно до окружного та апеляційного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
Якщо провадження у справі вже було відкрито, справа роз­глядається у тому суді, де вона була відкрита, за правилами Ко­дексу адміністративного судочинства.
Перегляд судових рішень, прийнятих у першій та апеляцій­ній інстанціях відповідними місцевими та апеляційними гос­подарськими судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, за винятковими обставинами, здійсню­ється Верховним Судом України за правилами цього Кодексу (див. коментар до глави 3 розділу IV цього Кодексу).
7. Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис ци­вільного стану (глави 29—32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року) (1502-06), позовні заяви у госпо­дарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністра­тивної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (по­дання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких спра­вах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом ад­міністративного судочинства України, розглядаються в поряд­ку, встановленому цим Кодексом (у редакції Закону України
від 06.10.2005 p.).
Такі заяви чи скарги (подання) не можуть бути залишені без руху чи повернуті у порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог і правил підсудності, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України 1963 року (1501-06, 1502-06, 1503-06) або Господар­ським процесуальним кодексом України 1991 року (1798-12).
Підставою для скасування чи зміни судових рішень за зая­вами про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими об­ставинами, поданими до набрання чинності Кодексом адміні­стративного судочинства України, крім підстав, встановлених цим Кодексом, може бути також виявлене після касаційного розгляду справи застосування положення закону всупереч нормам Конституції України (254 к/96-ВР).
Підставою для скасування чи зміни постанов або ухвал Ви­щого господарського суду України, оскаржених у касаційному порядку до Верховного Суду України до набрання чинності Ко­дексом адміністративного судочинства України, крім підстав, встановлених цим Кодексом, можуть бути також застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого нор­мативно-правового акта, що суперечить Конституції України (254 к/96- ВР); невідповідність постанов та ухвал Вищого гос­подарського суду України рішенням Верховного Суду України; невідповідність постанов та ухвал Вищого господарського суду України міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 7 Перехідних положень встановлює порядок розгляду адміністративних справ після набрання чинності цим Кодексом. Так, зазначається, що заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного ста­ну внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32, 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судо­вих рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обста­винами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чин­ності Кодексом адміністративного судочинства України, роз­глядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Такі заяви чи скарги (подання) не можуть бути залишені без руху чи повернуті у порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог і правил підсудності, встановлених Цивільним процесуальним кодек­сом України 1963 року або Господарським процесуальним ко­дексом України 1991 року.
Підставою для скасування чи зміни судових рішень за заява­ми про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обста­винами, поданими до набрання чинності Кодексом адміністра­тивного судочинства України, крім підстав, встановлених цим Кодексом, може бути також виявлене після касаційного роз­гляду справи застосування положення закону всупереч нормам Конституції України,
Підставою для скасування чи зміни постанов чи ухвал Ви­щого господарського суду України, оскаржених у касаційному порядку до Верховного Суду України до набрання чинності Ко­дексом адміністративного судочинства України, крім підстав, встановлених цим Кодексом, можуть бути також застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого норма­тивно-правового акта, що суперечить Конституції України; не­відповідність постанов та ухвал Вищого господарського суду України рішенням Верховного Суду України; невідповідність постанов та ухвал Вищого господарського суду України міжна­родним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.
8. Після набрання чинності Кодексом адміністративного су­дочинства України військові суди завершують розгляд заяв і скарг, які подані і не розглянуті до набрання чинності цим Ко­дексом у справах, що визначені статтею 17 цього Кодексу.
Пунктом 8 Перехідних положень встановлюється порядок розгляду справ, які цим Кодексом (ст. 17) віднесені до компе­тенції адміністративних судів, але заяви і скарги по яких були подані до військових судів до набрання чинності Кодексу адмі­ністративного судочинства і не розглянуті. Відповідно до поло­ження пункту 8 після набрання чинності Кодексом адміністра­тивного судочинства України військові суди завершують роз­гляд таких заяв і скарг.
У пункті 8 не зазначається (на відміну від пунктів 6 і 7 Пере­хідних положень), за правилами якого судочинства має бути здійснений розгляд зазначених заяв і скарг. Із змісту даної нор­ми, отже, можна дійти висновку, що військові суди закінчують розгляд заяв і скарг у справах, визначених статтею 17 цього Ко­дексу, за раніше чинним законодавством.
9. Після набрання чинності Кодексом адміністративного су­дочинства України судові рішення, що ухвалені в першій ін­станції до набрання чинності цим Кодексом і не набрали закон­ної сили, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку за правилами цього Кодексу без подання заяви про апеляційне оскарження, якщо строк апеляційного оскарження відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 1963 року (1501-06, 1502-06, 1503-06) або Господарського процесуально­го кодексу України 1991 (1798-12) року не закінчився.
Неоскаржені судові рішення, ухвалені в першій інстанції до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, набирають законної сили в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України 1963 року (1501-06,1502-06,1503-06) або Господарським процесуальним кодек­сом України 1991 року (1798-12).
Пунктом 9 Перехідних положень встановлюється порядок оскарження в апеляційному порядку рішень, що ухвалені в першій інстанції і не набрали чинності до 1 вересня 2005 р. Такі рішення, згідно з цією нормою, можуть бути оскаржені в апе­ляційному порядку за правилами цього Кодексу без подання заяви про апеляційне оскарження, якщо строк апеляційного оскарження відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 1963 року або Господарського процесуального кодексу України 1991 року не закінчився. В даному випадку йдеться про те, що у разі, якщо відповідно до положень частини 1 ст. 186 цього Кодексу з дотриманням зазначених у нормі вимог не по­дано апеляційну заяву, необхідності її подання немає. Для апе­ляційного оскарження достатнім є подання лише апеляційної скарги,
Неоскаржені судові рішення, ухвалені в першій інстанції до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, набирають законної сили в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України 1963 року або Господарським процесуальним кодексом України 1991 року.
10. Касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у справах, визначених пунктом 7 цього розділу, що подані до набрання чинності цим Кодексом і не розглянуті Верховним Судом України, передаються для вирішення до Вищого адміні­стративного суду України.
Касаційні скарги (подання) на рішення господарських су­дів, у справах, визначених пунктом 7 цього розділу, що подані до набрання чинності цим Кодексом і не розглянуті Вищим гос­подарським судом України, передаються для вирішення до Ви­щого адміністративного суду України (доповнено відповідно до Закону України від 06.10.2005 p.).
Верховний Суд України не вправі повернути касаційну скар­гу, подану до 01.09.2005 року з мотивів непідсудності цієї кате­горії справ Верховному Суду України, до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства, а має передати скаргу на розгляд до Вищого адміністративного суду. При цьому роз­гляд касаційної скарги (подання) буде здійснюватися відповід­но до глави 2 «Касаційне провадження» КАС України. Касацій­ні скарги щодо рішень, винесених до 01.09.2005 року, але які подаються після вступу в силу КАС України, подаються безпо­середньо до Вищого адміністративного суду України. Слід та­кож зазначити, що Вищий адміністративний суд, якому пере­дано касаційну скаргу (подання), подану до 01.09.2005 року, не має права вимагати відповідності її оформлення та складення Кодексу адміністративного судочинства. Форма зазначеної скарги (подання) має відповідати кодексам, що діяли на час ЇЇ подання. Скарги (подання), з якими уповноважені суб'єкти звернулися до відповідного суду після набрання чинності КАС
України, мають відповідати вимогам, передбаченим щодо них КАС України.
Також слід враховувати ту обставину, що одночасно з на­бранням чинності Кодексом адміністративного судочинства, вступає в силу і Цивільний процесуальний кодекс України. Це означає, що зазначені скарги (подання) мають відповідати ви­могам Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, або Господарського процесуального кодексу України 2002 року.
Крім того, слід зазначити, що процес передачі касаційних скарг (подань) з Верховного Суду України до Вищого адміні­стративного суду України на практиці не повинен вплинути на термін розгляду касаційної скарги (подання), встановлений ст. 214 (після реєстрації касаційна скарга не пізніше наступно­го дня передається в порядку черговості судді-доповідачу, про­тягом трьох днів суддя-доповідач перевіряє скаргу на її відпо­відність вимогам ст. 213 КАС України). Слід зазначити, що за­конодавством не врегульоване питання щодо перевірки на від­повідність скарг, поданих до набрання чинності цим Кодексом, умовам ст. 213 КАС України. Тому такі скарги мають бути пе­ревірені суддею-доповідачем на відповідність кодексам, що ді­яли на час подачі касаційної скарги (подання), а не на відповід­ність ст. 213 КАС України.
Протягом десяти днів після відкриття касаційного прова­дження суддя-доповідач виконує процесуальні дії, передбачені ст. 215 КАС України. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до касаційного розгляду.
Зазначене стосується і касаційних скарг (подань) на рішен­ня господарських судів у справах, визначених пунктом 7 цього розділу, що подані до набрання чинності цим Кодексом і не роз­глянуті Вищим господарським судом України і які передають­ся для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
11. Після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України розгляд справ щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Коментована стаття КАС України передбачає, що всі справи, які до набрання чинності Кодексом адміністративного судочин­ства розглядалися судами загальної юрисдикції, керуючись главою 29 Цивільного процесуального кодексу України з 01.09.2005 року, повинні розглядатися відповідно до цього Ко­дексу. Одночасно з набранням чинності КАС України набрав чинності і новий Цивільний процесуальний кодексу України, який на відміну від попереднього вже не містить у собі не при­таманних для цього Кодексу норм, що регулювали питання ви­борів та референдумів.
Не викликають жодного питання позови, пов'язані з вибор­чим процесом чи процесом референдуму, які будуть подані піс­ля 01.09.2005 року — вони мають бути оформленні, подані та розглянуті відповідно до вимог КАС України.
Але законодавець не зовсім чітко у коментованій статті вка­зав на порядок розгляду скарг, поданих до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства, але не розглянутих до того часу. Те ж стосується і скарг, розглянутих у першій інстан­ції, але на які подані апеляційні скарги. Вбачається за потрібне застосувати на практиці аналогію ст. 10 та позови, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, подані до набран­ні чинності Кодексом адміністративного судочинства до судів загальної юрисдикції, якщо їх розгляд станом на 01.09.2005 року не розпочато, передавати за підсудністю до судів, визначе­них цим Кодексом. В разі коли судовий розгляд вже розпоча­тий, виносити рішення повинні судді, які починали розгляд.
Щодо касаційного оскарження за цим видом справ, то воно має здійснюватися на підставі ст. 10 Перехідних положень цього Ко­дексу, тобто касаційні скарги, подані до Верховного Суду Украї­ни, передаються до Вищого адміністративного суду України.
Слід також враховувати і положення ст. 7 Перехідних поло­жень цього Кодексу, згідно з якими заяви чи скарги (подання) не можуть бути залишені без руху або повернуті у порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вони подані з додержан­ням відповідних вимог і правил підсудності, встановлених Ци­вільним процесуальним кодексом України 1963 року або Гос­подарським процесуальним кодексом України 1991 року.
Коментуючи цю статтю, не можна не нагадати і про те, що на час набрання чинності Кодексом адміністративного судочин­ства на практиці ще не завершений процес формування систе­ми адміністративних судів, і у випадках, коли відповідний
окружний адміністративний суд не сформовані, підсудні йому справи вирішують у першій інстанції відповідні місцеві загаль­ні суди, керуючись нормами Кодексу адміністративного судо­чинства.
12. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
З метою усунення конкуренції окремих положень Кодексу адміністративного судочинства з нормами чинного законодав­ства низка нормативно-правових актів втрачає свою чинність, до інших вносяться відповідні зміни та доповнення. Ця практи­ка звичайна при прийнятті нового кодифікованого акта. На­приклад, у зв'язку з набранням чинності Кодексу Російської Федерацій про адміністративні правопорушення до переліку правових актів, які втратили чинність, або до яких були внесе­ні зміни та доповнення, склав більше 140 актів. Стаття, що ко­ментується містить значно менший перелік, але у наступній статті зазначається, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу. Таким чи­ном, можна дійти висновку, що наданий у статті, що коменту­ється, перелік змін та доповнень не є вичерпаним.
Окремо слід відмітити принцип, який застосовувався законотворцем, відносно норм, включених у перелік, як таких, що втратили чинність з набранням чинності КАС України. В його основу покладено принцип наступності та взаємозв'язку всієї законодавчої бази України.
Коментований Кодекс є принципово новим, його прийняттю передували палкі дебати стосовно неможливості розгляду адмі­ністративних справ судами загальної юрисдикції, керуючись цивільним та господарським законодавством з певними заува­женнями стосовно цієї категорії справ.
Прийняття цього Кодексу є початком на шляху створення адміністративної юстиції, так Кабінету Міністрів України до­ручено протягом трьох місяців (до 06.10.2005 року) підготува­ти та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Кодексом; прийняти акти, що випливають із цього Ко­дексу, привести у відповідність із цим Кодексом свої норматив­но-правові акти.
Важливим також є і те, що одночасно з набранням чинності КАС України набирає чинність Цивільний процесуальний ко­декс України.
1) у пунктах 1 і 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні поло­ження «Цивільного процесуального кодексу України слова
«Адміністративним процесуальним кодексом України» замі­нити словами «Кодексом адміністративного судочинства Укра­їни»;
Дані зміни викликані тим, що у процесі підготовки Кодексу адміністративного судочинства існувало декілька проектів цьо­го Кодексу, а також декілька робочих назв Кодексу, що розроб­лявся, одним з яких було саме «Адміністративний процесуаль­ний кодекс». Саме ця назва проекту кодексу і була використана при прийнятті Цивільного процесуального кодексу, але при прийнятті назва змінилася, що і викликало необхідність вноси­ти зміни до Цивільного процесуального кодексу.
2)частину п'яту статті 32 Закону України «Про правовий
статус іноземців та осіб без громадянства» викласти у такій ре­дакції:
«Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кор­дону можуть затримати і примусово видворити з України іно­земця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони держав­ного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду»;
Внесення змін із зазначеної вище редакції викликано тим, що до набрання чинності Кодексом адміністративного судочин­ства постанови про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства приймалися судами загальної юрис­дикції, після 01.09.2005 року ці повноваження передані адмі­ністративним судам.
3) у Законі України «Про судоустрій України»:
а) у статті 22:
у частині другій слова «кримінальні та цивільні справи» за­мінити словами «цивільні, адміністративні та кримінальні справи»;
Зазначені зміни до Закону України «Про судоустрій України» додають до переліку справ, які розглядаються місцевими судами категорію адміністративних справ, оскільки за відсутністю Ко­дексу адміністративного судочинства адміністративні справи не відокремлювалися. З 01.09.2005 року діє наступна редакція час­тини 2 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України».
«2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, адміністра­тивні та кримінальні справи, а також справи про адміністра­тивні правопорушення».
у частині четвертій слова «та місцевого самоврядування» і «крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди» виклю­чити;
З 01.09.2005 року діє наступна редакція п.4. ст. 22. Закону України «Про судоустрій України»:
«4. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністра­тивні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції)».
б) абзац перший підпункту 16 пункту 3 розділу VII «Прикін­цеві та перехідні положення» виключити;
Другий абзац встановлює термін формування системи адмі­ністративних судів, визначений у три роки з моменту прийнят­тя Закону України «Про судоустрій», який був прийнятий 07.02.2002 року та набрав чинності 1 червня 2002 року.
4)пункт 3 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону
України «Про вибори народних депутатів України» викласти у
такій редакції:
«3. З дня набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України оскарження до судів рішень, дій чи безді­яльності, що стосуються виборів, і розгляд судом відповідних справ здійснюється в порядку, встановленому Кодексом адмі­ністративного судочинства України»;
Зміна зазначеної статті, а також набрання чинності одночас­но з Кодексом адміністративного судочинства Цивільного про­цесуального кодексу України, зобов'язує всіх зацікавлених осіб оскаржувати до суду рішення, дії чи бездіяльності, що сто­суються виборів, і також розглядати судом відповідних справ у відповідності з порядком, встановленим Кодексом адміністра­тивного судочинства України.
5)пункт 5 розділу XIV «Прикінцеві положення» Закону
України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, місь­ких голів» викласти у такій редакції:
«5. З дня набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України оскарження до судів рішень, дій чи безді­яльності, що стосуються виборів, і розгляд судом відповідних справ здійснюються в порядку, встановленому Кодексом адмі­ністративного судочинства України»;
6) у Законі України «Про Центральну виборчу комісію»:
а) у пункті 13 статті 18 слова «Верховного Суду України» за­мінити словами «Вищого адміністративного суду України»;
Зазначена стаття Закону України «Про Центральну виборчу комісію» врегульовує повноваження Центральної виборчої ко­місії щодо організації підготовки і проведення виборів Прези­дента України, зокрема п.13, с. 18 уповноважував ЦВК зверта­тися до суду України щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України з підстав, встановлених законом. До набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства ЦВК зверталася до Верховного Суду України, але на сьогодні ця категорія справ підвідомча Вищому адміністративному суду, тобто на сьогодні зазначений пункт діє у наступній редакції:
« звертається до Вищого адміністративного суду України щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента Україна з підстав, встановлених законом;»
б)  пункт 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»
виключити.
Пункт 4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Центральну виборчу комісію» до набран­ня чинності КАС України передбачає, що «4. Рішення, дії, без­діяльність Центральної виборчої комісії оскаржуються до Вер­ховного Суду України, азі січня 2005 року — до Вищого адмі­ністративного суду України».
13.   Закон України та інші нормативно-правові акти до при­
ведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що
не суперечать цьому Кодексу.
14.   Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з
дня опублікування цього Кодексу:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у від­повідність із цим Кодексом;
прийняти акти, що випливають із цього Кодексу, привести у відповідність із цим Кодексом свої нормативно-правові акти.